На запитання кореспондента газети «Миргород – наш дім» відповідає директор обласного комунального виробничого підприємства «Миргородводоканал» Віталій Кулик (на знімку).
- Проблема забезпечення жителів Миргорода якісною питною водою не нова, - сказав Віталій Іванович. – Протяжність водопровідних мереж у місті сягнула 130 кілометрів. А то все колись закопані у землю труби. Їх треба доглядати, вчасно ремонтувати. Маємо два водозабори. Вода Бучацького ярусу з глибини 160 метрів має небажані домішки фтору. Щоб поліпшити хімічний склад води, у мережу додаємо воду названого Харківським ярусу з стометрової глибини.
- Скільки ж води споживає місто?
- У залежності від пори року кількість спожитої води буває різною. Але в середньому миргородці щодоби використовують близько шести тисяч кубометрів води з труб «Миргородводоканалу». Це без урахування відомчих водогінних мереж ЗАТ «Миргородкурорт», заводу мінеральних вод, сироробного комбінату та ще декотрих підприємств, які в кінцевому рахунку скидають відпрацьовані стоки у нашу каналізаційну систему. Як би там не було, а в нашому колективі приклади доброї роботи показують головний інженер Іван Отрешко, бригадир слюсарів Микола Пивовар, контролер Світлана Великохатько, водій Віктор Ланков та ще багато сумлінних трудівників.
- Хоч не хоч, а без послуг «Миргородводоканалу» не обходиться жодний житель чи гість міста-курорту. Не вчора ж сказано, що без води – ні туди, ні сюди.
- Правильно сказано. Сьогодні маємо більше 15 тисяч абонентів. Їх кількість постійно зростає. Ось і недавно за кошти міської ради для кращого забезпечення людей якісною питною водою на Дранках пробурили нову свердловину. Керівники міської ради заохочують активістів рад мікрорайонів вуличних комітетів і всіх небайдужих до життя міста громадян створювати кооперативи та залучати кошти жителів околиць до прокладання нових водопровідних мереж. За останні кілька років завдяки ініціативі самих жителів та підтримці міської ради, з участю кооперативів на вулицях Єрківській, Пушкіна, Новобережанській, Колгоспній, Якова Острянині, Ванди Василевської, Семенка та інших підведено водопровідні мережі до багатьох осель тамтешніх жителів. На вулиці Самійленка замість вигрібних ям у дворах жителі проклали каналізацію. Ото і є конкретні приклади самоврядування.
Характерною прикметою збудованих кооперативами водопровідних та каналізаційних мереж із залученням коштів населення є те, що самі жителі дбайливіше ставляться до їх експлуатації та охорони.
- А що там охороняти?
- Не удавайте з себе дивака, який ніби і не обминає щодня на тротуарах, а то і на проїжджій частині вулиць відкритих колодязів водогону, з яких негідники, інших слів у мене немає, вкрали металеві люки. Якщо точно, то у Миргороді зловмисники здали, звісно, заготовачам металевого брухту, більше трьох сотень люків, які були власністю «Миргородводоканалу».
- А куди ж міліція дивиться? У кишені чи за пазухою металевий люк не понесеш…
- Не моє діло звітувати про міліцію. Можу тільки здогадуватися, що хлопці у погонах більше дивляться не на небезпечні ями на дорогах, а в свої циркуляри, де вартість одного люка «не тягне» на кримінал. Найдешевший із них коштує 350 грн. А помножте ту суму на кількість вкрадених люків і одержите реальну суму наших збитків. Це тільки одна з причин чому «Миргородводоканал» торік замість прибутку мав 806,7 тисяч збитків.
- А які ще причини заважають підприємству заробляти гроші?
- Діючі нині тарифи на послуги водопостачання та водовідведення є збитковими тому, що зросли ціни на електроенергію, газ, металопродукцію та все інше, без чого підприємство не може успішно працювати. Збільшилися, і це добре, розміри мінімальної заробітної плати. А тарифи на наші послуги залишилися без змін. От і маємо те, що маємо. Від початку нинішнього року борг «Миргородводоканалу» за саму тільки електроенергіію становить 230,2 тис. грн.
Збитковість підприємства спричинила обмеження матеріально-технічних ресурсів і, як наслідок, не кращим чином впливає на якість наших послуг людям. Зростає ризик виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру, особливо на каналізаційних колекторах та очисних спорудах. Знижується гарантія безперебійної подачі води споживачам.
- То що ж робити?
- Готової відповіді на те каверзне запитання у мене немає. Від досвідчених керівників чув, що коли не знаєш, що робити – дій по Закону. Йдеться про Закон України «Про житлово-комунальні послуги». Закон передбачає, що у разі затвердження цін тарифів на житлово-комунальні послуги нижчими від розміру економічно-обгрунтованих витрат на їх виробництво, орган (у даному випадку - обласна рада), яким установлено цей тариф, повинен передбачити механізм компенсації цієї різниці в порядку, передбаченому законодавством. Закон писаний, звісно, для всієї України, а ніби для окремо взятого комунально-виробничого «Миргородводоканалу».
- Чи так воно і буде?
- Поживемо – побачимо.
Розмову записав
Леонард Ніколаєнко.