Минулої п’ятниці на подвір’ї і в приміщенні міської середньої школи, або, як тепер її називають, загальноосвітньої школи №3 І-ІІІ ступенів було весело і гамірно. Школа відзначала свій 85-річний ювілей. Схвильований подією директор школи Володимир Кирпота, його заступник Валентина Погорєлова, усі працівники та учні радо зустрічали колишніх учителів та випускників школи, шанованих гостей.

Урочисто звучав гімн школи, раділи зустрічі з однокласниками та своїми наставниками поважні батьки та матері сьогоднішніх школярів. Щоб до свята у школі з’явилися приємні обнови, міська влада виділила кошти для заміни на сучасні частини вікон та дверей, які давно відслужили своє. З цієї нагоди у школі відкрили музей. Його експозиція розповідає про історію і сьогоднішні будні шкільного життя.

А що таке історія школи? Насамперед, то долі людей, які в різні роки працювали і навчалися у школі. Ті долі, як саме життя, героїчні і трагічні, радісні і, бувало, сумні. Всього бувало. Не було тільки такого, щоб до школи з навколишніх, а часом, неблизьких вулиць, не йшли діти.

Якщо точно, то серед корінних миргородців, які проживають у районі залізничної станції, немає таких родин, яких зі школою не зв’язували б невидимі нитки.

Але так було не завжди. Колись школа №3 була семирічною і працювала в районі Ліска. Середньою цей навчальний заклад став у 1933 році. Нинішнє приміщення школи збудовано у 1939 році. У роки Великої Вітчизняної війни там розташовувався госпіталь. У триповерховому будинку по вулиці Гоголя, 10, де ми звикли її бачити нині, школа працює з 1952 року.

Директор школи, старший учитель, ”Відмінник освіти України” Володимир Кирпота очолює педагогічний колектив 31 рік поспіль. В умовах комп’ютеризації навчально-виховного процесу та запровадження сучасних методик, підручників, роль директора, як учителя вчителів, зросла. Але і від обов’язку дбати про зміцнення матеріально-технічної бази школи його ніхто не звільняв. А поєднувати педагогічні і господарські функції директору, повірте, не зовсім просто. І якщо Володимиру Іларіоновичу вдалося обладнати чи не найкращий у місті комп’ютерний клас, збудувати одну з кращих у місті шкільну їдальню, провести реконструкцію системи опалення та інших мереж життєдіяльності школи на рівні сучасних вимог, то це не в останню чергу завдяки підтримці з боку керівників міської ради, підприємців, батьківської громадськості.

У числі щирих друзів школи був, добра йому пам’ять, голова правління ЗАТ”Миргородський елеватор”, депутат обласної ради Валентин Андрущенко. В усьому допомагають школі директор інкубаторно-птахівничого підприємства, заслужений працівник сільського господарства України Іван Безлунний, директор підприємства ”Армапром” Сергій Крепак, директор СПМК-5 Микола Буряк, керуючий відділенням ”Приватбанку” Олег Лях, підприємці Марія Стариковська, Сергій Михайленко, Юрій Рябко, Валерій Никоненко, Борис Руденко, Світлана Сідак, Олег Корнієнко, Лариса Горшньова та інші, не байдужі до школи миргородці.

На урочистих зборах було оголошено поздоровлення з юві­леєм вчителям та учням від колишнього випускника, Надзвичайного і Поважного посла України, академіка, почесного громадянина Миргорода Леоніда Губерського. Перший заступник міського голови Сергій Павленко у своєму виступі так і сказав, що в числі найкращих спогадів про навчання у школі йому запам’ятався посаджений учнями шкільний яблуневий сад у пору квітування. А поетеса Наталія Харасайло добрим словом згадала як понад сорок років тому випускники школи дарували першокласникам щойно висаджені молоді каштани. Її іменинний каштан, між іншим, і зараз стрімко іде в ріст. Приємними спогадами ділилися й інші випускники. До учасників ювілейних зборів із добрими словами звернулися начальник міського відділу освіти Степан Мовчан, директори загальноосвітніх шкіл міста Валерій Іванко, Олександр Аршинников, Володимир Полтавський, Віктор Сидоренко, голова батьківського комітету Сергій Грищенко, колишні учні школи Наталія Молочко, Маргарита Вітренко, представники громадськості міста.

Великій групі вчителів були вручені Почесні грамоти та Подяки міської ради. Старшокласниця Тетяна Рудченко гарно декламувала власні вірші про рідну школу. Окрасою ювілейного свята був виступ учнівського ансамблю «Соняшник».

Учасники ювілейних заходів з інтересом оглянули обладнані сучасними засобами навчання класи, лабораторії, відвідали музей і готовий невдовзі прикрасити шкільне подвір’я розквітлими вітами яблуневий сад.

На знімках:

Фото на згадку. Вчителі-пенсіонери з директором ЗОШ №3 В. І. Кирпотою (крайній справа);