Урочисте вручення паспортів юним громадянам України вже кілька років поспіль стало доброю традицією в нашому місті. 14 квітня, в актовій залі Центру естетичного виховання, святкова подія чекала на тих 77 миргородців, які досягли повноліття. Це були учні шкіл міста, керамічного технікуму та профтехучилища. Саме того дня юна когорта молодих людей стала повноправними громадянами України - разом із паспортом їм було вручено Конституцію України – Основний Закон нашої держави та книгу про рідний Миргород.

У місті завершився опалювальний сезон. До виконавчого комітету надходять звернення громадян щодо облаштування індивідуального опалення у квартирах. Тому даємо роз’яснення першого заступника Миргородського міського голови С.В.Павленка про те, як це правильно зробити згідно до чинного законодавства.

Характерним для сучасної освіти є те, що ми постійно робимо певні кроки в окремих аспектах педагогічної діяльності: шукаємо інновації, щось хочемо змінити, чекаємо позитивного результату. А для цього потрібно пам’ятати про основне: сутність особистості вчителя. Адже ніякі нововведення не допоможуть, якщо вчитель не володіє такими якостями, як любов до дітей, доброта, щирість, любов до своєї професії. Думаю, що вчитель повинен володіти чимось таким позитивно неповторним, щоб дітям було радісно від спілкування з ним. Саме такими для своїх вихованців стали вчитель хімії гімназії імені Т.Г.Шевченка Владлена Олександрівна Неясова та вчитель німецької мови СШ №5 Світлана Петрівна Рябова.

Самсоненко Віктор Володимирович, 1970 року народження, народився в с.м.т. Шишаки, Шишацького району, Полтавської області. Закінчив Донецький інститут внутрішніх справ України, Національну академію внутрішніх справ України, Академію управління МВС України. У 2002 році був призначений заступником начальника відділу - начальником міліції громадської безпеки Шишацького РВ, потім у 2003 році був начальником Козельщинського районного відділу, в 2005 році став начальником Шишацького районного відділу Управління МВС України в Полтавській області, а з 21 березня 2008 року призначений начальником Миргородського МВ (з обслуговування м. Миргорода та Миргородського району) ГУМВС України в Полтавській області.

У житті кожної дитини настає мить, коли відлунає останній шкільний дзвінок та відкриються двері у складне доросле життя. І багато хлопців та дівчат зовсім не уявляють собі „ким бути”, куди піти вчитися та чи потрібно це взагалі. За підсумками психологічних досліджень, майже кожна молода людина здійснює вибір професії за порадою батьків, які намагаються створити умови для того, щоб син чи донька отримала „престижну” професію. 

Завдяки підтримці міської влади і відділу у справах спорту, сім’ї та молоді Миргородської міської ради кільком миргородським родинам пощастило представляти м.Миргород на обласному фестивалі «Тато, мама, я – спортивна сім’я». Такими родинами були: Анатолій та Лідія Супруненки і їхня донька Юлія; Альберт та Оксана Васильєви і син Дмитро; Віктор та Ніна Дрімайли і син Владислав; Сергій та Лариса Овчаренки і син Роман. Вже з самого початку було зрозуміло, що всі сім’ї одразу подружилися і представляли собою єдиний колектив, де не було заздрощів до успіхів товаришів, а лише підтримка одне одного.

Здійснили спуск під час чергової подорожі в Карпати на весняних канікулах гуртківці міської станції юних туристів. Протягом чотирьох днів опановували ази гірськолижної техніки шестикласники гімназії № 6 ім.Т.Г.Шевченка на чолі з класним керівником Ларисою Леонідівною Солонцевою. Внизу наче виходило непогано, але з гірськолижними підйомниками подружилися не всі. Вершина ж гори Стіг 1707 метрів над рівнем моря підкорилася лише найнаполегливішим. 

Майже всім командам, які проводили 1 квітня заключний тур змагань із волейболу в залік міської Спартакіади трудових колективів, було не до жартів, адже вирішувалася доля призових місць. Інтрига, започаткована ще в першому турі змагань, збереглася до кінця, що свідчить про досить рівний склад учасників. Останнього дня командам доводилося проводити по дві зустрічі, щоб дотриматися календаря змагань.

Все починається з сім’ї... Так було, так є і так завжди буде. Сьогодні, в наш непростий час, батьки більше переймаються матеріальним забезпеченням сім’ї і все менше можливостей і часу залишається на спільну цікаву сімейну справу, на спільно проведений час із дітьми, відпочинок, розваги, а наші діти цього в першу чергу потребують особливо гостро. Тож, треба було бачити дитячі очі, їх запал, їхнє бажання перемогти під час сімейного спортивного свята, яке проходило 5 квітня в приміщенні спортивного залу гімназії ім.Т.Г.Шевченка.

У миргородському видавництві нещодавно вийшла друком чергова книга відомого краєзнавця, дослідниці давнини, заступника директора з наукової роботи Миргородського краєзнавчого музею Людмили Олександрівни Розсохи – ґрунтовна праця із дослідження досі не відомої сторінки історії нашого краю під назвою «Сорочинський Святомихайлівський монастир».

Плин історії… Він, як стрімкий потужний потік, іноді не залишає каменя на камені там, де колись височіли величні будівлі, гомоніли люди, вирувало життя. Пустка, рівне місце, де немає навіть фундаментів… Та залишається дещо міцніше за камінь – людська пам’ять, слово, легенда, яка переживає дійсні події іноді і не на одне сторіччя.

По нашій пам’яті добряче пройшовся не лише час, але й ціла низка несприятливих подій, однак не все стерлося дощенту.